Уповзище

Традиційна моя практика зараз сильно поменшала: ніхто з клієнтів не пішов, але багато хто сидять по сховищах, перебувають в евакуації з поганим зв'язком або просто наразі не мають душевних сил на глибоку терапевтичну роботу.

Ті, хто продовжують сесії, власне, глибокої терапевтичної роботи наразі і не потребують. В ситуації гострої кризи та стресової адаптації все, що потрібно людям – це просто виговорюватись, отримувати розуміння, співчуття та підтримку, та подеколи нагадування вчасно їсти, спати та піклуватися про себе. Все. Глибока робота з наслідками травми буде після перемоги. Тому сесії вряди-годи тривають не звичну повну годину, а вкладаються в 30-40 хвилин, хіба що людині треба нагально проговорити якісь свіжі масштабні переживання. Це й на краще, бо і я зараз не в кращій формі, а 30-40 хвилин ще тримаю увагу без напруження. (Примітка наявним клієнтам: будь ласка, не намагайтесь берегти мене і спеціально скорочувати сесії. Я цілком здатний трохи напружитися і відпрацювати повну годину).

Час, що звільнився, я витрачаю на пости в фейсбуці. Люди мені пишуть, що це їх підтримує, ну й добре. Людям підтримка, мені відреагування.